Дружина українського захисника Вячеслава Щербини Віталія Іващенко розповіла, як складно пораненим бійцям зібрати необхідні документи для отримання інвалідності та протезування.
Про це повідомляє "Телеграф".
Вже у шпиталі, згадує Віталія, постало питання, що робити далі. Крім лікування та відновлення чоловіка після поранення, було необхідно збирати документи, бо без них не можна було претендувати перш за все на протезування.
"Проблема в тому, що немає чіткого алгоритму дій, пораненим нікому казати, як все має бути. Після моїх постів у соціальних мережах, люди в директі питали, з чого ж починати, і мені знадобився час, щоб згадати. Бо в мене на цей час на руках вже 50 надважливих "папірців". А першим була довідка про обставини травми. Військовій частині знадобилось два місяці, щоб її зробити.
І взагалі там створили нам найбільший головний біль, бо медрота не видала чоловіку направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК). Чому так зробили? Думаю, їм просто це не вигідно, поранені нікому не потрібні, тож Славу списали з лав ЗСУ без нічого – без зарплати, пенсії та без ноги", – підкреслює Віталія.
"Ми всі розуміємо, що на візку або на милицях пересуватися різними установами не дуже зручно. Тож ми зробили генеральну довіреність і максимально, де це можливо, я намагаюсь вирішувати все за чоловіка. І навіть при тому, що в мене був час все вивчати та розбиратися, жодний етап не обійшовся без проблем. То військово-лікарська комісія у висновку написала замість "потребує протезування" – "потребує відпустки", то вказала дивну дату отримання поранення моїм чоловіком – 20220 рік, тобто через 18 тис. років, весь час додають апостроф в його ім’я, хоча його там не має бути тощо.
А в жовтні, коли ми оформили більшість документів, з’ясували: в них вказано звання "солдат", хоча у військовому квитку – "молодший сержант". І знов потрібно було їхати до частини, а вона розташована аж у Білій Церкві, і витрачати час на виправлення", - говорить Віталія.
Через те, що чоловік Віталії перейшов таким чином у статус цивільного, родині знадобилось звертатись по різних питаннях до медичних закладів Київщини. І кожне відвідування поліклініки стало окремим видом "задоволення", бо боєць з ампутацією має очікувати прийому у загальній черзі, і найчастіше без можливості навіть присісти. На додачу ще може отримати осудливі зауваження з боку інших пацієнтів. І це все — у купі з непридатною для маломобільних людей інфраструктурою.
Не без бою, за словами Віталії, вдається розв'язувати й питання виплат, і так само лише за особистої присутності та завдяки наполегливості. Та головне випробування – це проходження МСЕК.
"Комісію Слава змушений проходити як цивільна особа, це довше і важче, ніж якби він залишався військовим. Починаючи з того, що сімейний лікар не знав, як оформити направлення на МСЕК, закінчуючи тим, що ми пів року збирали всі необхідні документи та нам весь час відмовляли, бо то помилки знайшли, бо вимагали ще щось надати.
І от 17 лютого засідання таки відбулось, але чоловіку дали II групу. Він не став принижуватися і щось з’ясовувати, але я не могла це так залишити, поцікавилась у голови комісії, чому ж все-таки не I група. На це вона сказала, що у них нібито немає на це повноважень, це питання центральної міської чи обласної МСЕК. А відповісти на питання, навіщо нам стільки часу морочили голову з документами, взагалі не змогла, - зазначає Віталія.
Віталія додає, що, попри втому і розчарування, здаватися не планує, заява на перегляд справи до МСЕК вже написана, попереду чергове очікування тривалістю 30 днів.
Нагадаємо, родина Богдана Покітка, якого кинули на передову без підготовки, повідомила нові подробиці.
