28-річний Олександр Чуйко загинув у повітряному бою з російськими військовими на Миколаївщині 6 березня. З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр захищав Україну від російських окупантів.

Дружина загиблого Олена Чуйко, яка залишилася з двома маленькими доньками, дала інтерв'ю "Суспільному".

Олександо загинув на Миколаївщині. У тому бою поліг його найкращий друг та побратим, Владислав Горбань. Також в той день разом з ними загинули ще четверо офіцерів.

За високий професіоналізм та відвагу у березні 2022 року капітана Чуйка нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. І того ж місяця, але вже посмертно — орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

Коли почалася повномасштабна війна, сказав мені: "Будь сильною, я маю йти захищати вас і ваше майбутнє, наші діти мають жити у вільній країні, бережи їх, я безмежно вас люблю!".

Він був неймовірно люблячим та прекрасним батьком для наших донечок, робив усе, щоб їм було добре, щоб їх дитинство було щасливе. Ми відносно рано створили сім’ю і за короткий час багато чого досягли, чомусь, він так поспішав жити... Так сильно любив життя, яке обірвалося так рано. Я назавжди пам’ятатиму слова: "Ви — моє все! Найцінніше, що я маю!"

Він готував мене до війни ще до її початку, десь за пів року. Казав, що буде війна, що багато хлопців загине, не повернеться додому. І казав, що, можливо, і його не стане.

Тоді я не хотіла його слухати й казала, щоб мовчав, мені то не потрібно. Але він говорив. Казав мені: "Можеш удавати, що не слухаєш, але я буду говорити, бо я маю бути впевнений в тобі. Якщо раптом мене не стане, ти будеш сильною і будеш знати, що робити".

Головне завдання, яке він постійно ставив переді мною, — це зберегти дітей, бо все це заради їхнього майбутнього, вільного у своїй країні. У мене залишилися від чоловіка двоє донечок — 5-річна Діана та 3-річна Аня.

На жаль, чомусь всі військові частини подавали документи [щодо присвоєння звання Героя України] на всіх загиблих командирів. Наші — ні. Не знаю, чому. Вони не дають конкретної відповіді. Сказали чекати, усе подадуть… Я чекала довго, дев’ять місяців, але втомилася. Діти заслуговують знати, що їх тато — Герой України.

Я вирішила боротися за його пам’ять, за нього, бо він знав, що може загинути, але летів... Не відмовився, а летів. Тому і вирішила створити петицію і попросити допомоги у людей.

Я буду за нього боротися. Я люблю його досі, лише сильніше. Кажуть: "Час лікує". Він не лікує зовсім, ми лише вчимося жити без нього. Бо іншого вибору нема.

Нагадаємо, Україні збираються підсунути "корейський варіант" - у чому він полягає.

Також повідомлялось, що в Міноборони України зробили важливу заяву щодо нової хвилі мобілізації.

Крім того, Politeka.net писала, що Данилов попередив Залужного про небезпеку.